АФЛУГРИП порошок д/ор. р-ну №10

АФЛУГРИП — інструкція для медичного застосування (за даними Державного реєстру лікарських засобів України).

Фармакотерапевтична група.

Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТ X N02B E51.

Показання.

Для короткочасного полегшення симптомів застуди та грипу (ломота та біль у тілі, головний біль, закладеність носа, біль у горлі, озноб, підвищена температура тіла, продуктивний кашель з утрудненим відходженням мокротиння).

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючих або допоміжних речовин препарату. Порушення функції печінки, тяжке порушення функції нирок. C ерцеві захворювання та серцево-судинні розлади. Гіпертензія. Гіпертиреоз. Діабет. Феохромоцитома. Пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти, β-блокатори. Пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (МАО) (або протягом двох тижнів після припинення такого лікування). Пацієнтам із закритокутовою глаукомою. Пацієнтам із затримкою сечовипускання та при гіперплазії передміхурової залози. Пацієнтам, які в даний час приймають інші симпатоміметичні препарати (деконгестанти, препарати, які знижують апетит, амфетаміноподібні психостимулятори). Вагітність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Парацетамол. Повідомлялося про фармакологічну взаємодію, що відбувається між парацетамолом та іншими препаратами. Вважається, що така взаємодія має маловірогідну клінічну значущість при застосуванні в межах рекомендованого дозування. У разі терапії з одночасним застосуванням пробенециду дозу парацетамолу потрібно зменшити, оскільки пробенецид запобігає зв’язуванню парацетамолу з глюкуроновою кислотою і таким чином знижує кліренс парацетамолу на 50 %. Метоклопрамід або домперидон можуть підвищувати швидкість всмоктування парацетамолу, а холестирамін − знижувати. При подовженому регулярному застосуванні парацетамолу може посилюватися антикоагуляційна дія варфарину та інших кумаринів зі зростанням ризику кровотечі; нечасте застосування не виявляє подібного ефекту. Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які виявляють антикоагулянтний ефект. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися при надмірному вживанні алкоголю. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Препарати, які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, такі як етанол, барбітурати, інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку, особливо після передозування.

Особливості застосування.

Одночасне застосування лікарського засобу з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може потребувати пересадки печінки або призвести до летального наслідку. Лікар або фармацевт повинен перевірити, щоб симпатоміметичні препарати одночасно не застосовувались декількома шляхами, тобто перорально і місцево (препарати для носа, вух та очей). Симпатоміметичні препарати потрібно застосовувати дуже обережно хворим на ангіну. Симпатоміметичні препарати можуть діяти як церебральні стимулятори, що викликають безсоння, нервозність, гіперпірексію, тремор і епілептиформні судоми. Перед застосуванням препарату пацієнтам із нижчезазначеними захворюваннями необхідно звернутися за консультацією до лікаря: × Гіпертрофія передміхурової залози (можуть виникати проблеми із сечовипусканням). × Оклюзійне судинне захворювання, наприклад феномен Рейно. × Серцево-судинні захворювання. × Міастенія – аутоімунний розлад. × Тяжкі шлунково-кишкові захворювання. × Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. × Гемолітична анемія. × Дефіцит глутатіону. × Хронічний кашель, який виникає наприклад при курінні, астмі, хронічному бронхіті або емфіземі. × Хронічний алкоголізм. × Синдром Жильбера (сімейна негемолітична жовтяниця). З особливою обережністю потрібно застосовувати препарат при наступних станах: × Хронічне недоїдання. × Зневоднення.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування. Розчинити вміст 1 саше в стандартній чашці (250 мл) гарячої, але не киплячої води. Вживати в теплому вигляді. Випити весь розчин препарату протягом 1,5 години. Дорослим, пацієнтам літнього віку та дітям віком від 12 років: 1 саше кожні 4-6 годин, залежно від необхідності, але не більше чотирьох доз (4 саше) на добу. Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися за консультацією до лікаря.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Передозування.

Парацетамол. Передозування парацетамолу може призвести до ураження печінки, яке може бути летальним. Ознаки та симптоми. Симптоми зазвичай з’являються протягом перших 24 годин і можуть включати нудоту, блювання, анорексію, блідість, біль у животі, або симптоми можуть бути відсутні. Ураження печінки може стати очевидним через 12 - 48 годин після прийому препарату. Можуть виникнути аномалії метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. Одночасно з цим можуть спостерігатися підвищений рівень печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази і білірубіну, а також підвищення рівня протромбіну. Передозування парацетамолу може викликати некроз клітин печінки, і, при тяжкому отруєнні, печінкова недостатність може прогресувати, може спостерігатися енцефалопатія, крововиливи, гіпоглікемія, набряк головного мозку, смерть. Може розвинутися гостра ниркова недостатність із гострим тубулярним некрозом, на що чітко вказуватиме біль у попереку, гематурія і протеїнурія, навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Також є дані про виникнення серцевої аритмії та панкреатиту. У дорослих, які приймали 10 г або більше парацетамолу, можливе ураження печінки. Прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки, якщо у пацієнта є фактори ризику (див. нижче). Фактори ризику: • Пацієнти із захворюванням печінки. • Пацієнти літнього віку. • Маленькі діти.

Побічні реакції.

Частоту виникнення побічних реакцій зазвичай класифікують таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). Парацетамол. Через обмежені дані клінічних випробувань частота побічних реакцій невідома (неможливо оцінити за наявними даними). Постреєстраційний досвід показує, що побічні реакції на парацетамол зустрічаються рідко, а серйозні побічні реакції – дуже рідко. З боку кровоносної та лімфатичної систем: тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Вони не обов’язково мають причинно-наслідковий зв’язок із парацетамолом. З боку імунної системи : анафілаксія. З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів з астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗП. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки. З боку травної системи: гострий панкреатит. З боку імунної системи: рідко – алергія (не включаючи ангіоневротичний набряк). З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – шкірні реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання та ангіоневротичний набряк, свербіж, пітливість, пурпура та кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса – Джонсона (СДС), медикаментозний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП). Повідомлялося про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Перед застосуванням обов'язково проконсультуйтеся з лікарем та ознайомтеся з повною інструкцією в упаковці препарату.