МОРФІНУ ГІДРОХЛОРИД — інструкція для медичного застосування (за даними Державного реєстру лікарських засобів України).
Фармакотерапевтична група.
Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Морфін. Код АТХ N 02 A A 01.
Показання.
Больовий синдром сильної інтенсивності, у т. ч. при злоякісних новоутвореннях, інфаркті міокарда, тяжких травмах, підготовці до операції та у післяопераційний період.
Протипоказання.
– Індивідуальна підвищена чутливість до морфіну гідрохлориду; – порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру; – схильність до бронхоспазму; – тяжкі печінкова та/або ниркова недостатність; – черепно-мозкова травма, внутрішньочерепна гіпертензія; – інсульт; – кахексія; – епілептичний статус; – загальне сильне виснаження; – біль у животі нез’ясованої етіології; – гостра алкогольна інтоксикація; – феохромоцитома; – делірій; – гарячка. Морф ін не можна призначати під час терапії інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні: – з іншими препаратами, що чинять депресивну дію на центральну нервову систему (бензодіазепіни або лікарські засоби з подібною до бензодіазепінів дією, габапентин або прегабалін), можливе посилення пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), що збільшує ризик седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку, тому дози та тривалість супутнього лікування слід обмежити (див. розділ «Особливості застосування») ; – з бета-адреноблокаторами – посилення пригнічувальної дії морфіну гідрохлориду на центральну нервову систему; – з бутадіоном – можлива кумуляція морфіну гідрохлориду; – з допаміном – зменшення аналгетичної дії морфіну гідрохлориду; – з циметидином – посилення пригнічення дихання морфіну гідрохлоридом; – з похідними фенотіазину і барбітуратами – посилення гіпотензивного ефекту і пригнічення дихання морфіну гідрохлоридом; Морфіну гідрохлорид можна призначати не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО (див. розділ «Протипоказання»). Тривале застосування барбітуратів (особливо фенобарбіталу) або наркотичних аналгетиків спричиняє розвиток перехресної толерантності. Хлорпромазин посилює аналгетичний, а також міотичний і седативний ефекти морфіну гідрохлориду. Налоксон усуває пригнічення дихання та аналгезію, спричинені наркотичними аналгетиками. Налорфін усуває депресію дихання, спричинену наркотичними аналгетиками, зберігаючи їх знеболювальну дію.
Особливості застосування.
Не застосовувати для знеболювання пологів, оскільки морфіну гідрохлорид проникає крізь плацентарний бар’єр і може спричинити пригнічення дихання у новонародженого. З обережністю застосовувати при порушенні функції печінки і нирок легкого та середнього ступеня тяжкості, гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, гіпертрофії простати, шоку, міастенії, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також пацієнтам віком від 60 років. Морфіну гідрохлорид спричиняє виражену ейфорію. При повторному застосуванні морфіну гідрохлориду швидко розвивається психічна і фізична залежність (через 2–14 днів від початку лікування). Синдром відміни може виникати через декілька годин після припинення тривалого курсу лікування і досягати максимуму через 36–72 години. У період лікування не допускати прийому алкоголю. У разі передозування при наявності свідомості у хворого можна застосовувати активоване вугілля перорально. Необхідно уважно стежити за станом пацієнтів на предмет появи ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. У зв’язку з цим пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні бути проінформовані про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Дихальна недостатність потребує проведення респіраторної підтримки і введення стимуляційного опіоїдного антагоніста – налоксону, але його застосування у наркозалежних осіб може призвести до розвитку синдрому відміни.
Спосіб застосування та дози.
Режим дозування індивідуальний. Як правило, дорослим вводити підшкірно і внутрішньом’язово по 1 мл (10 мг морфіну гідрохлориду), внутрішньовенно повільно – по 0,5–1 мл (5–10 мг морфіну гідрохлориду). Дозу потрібно знижувати пацієнтам літнього віку та з порушеннями психічного стану, хворим з порушенням функції печінки і нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. Морфін є опіоїдом вибору при онкологічних захворюваннях. Відповідну дозу застосовувати кожні 12–24 години залежно від сили болю. Максимальні дози для дорослих при підшкірному введенні: разова – 2 мл (20 мг морфіну гідрохлориду), добова – 5 мл (50 мг морфіну гідрохлориду). Цілі лікування та його припинення Перед початком лікування морфіном слід узгодити з пацієнтом стратегію лікування, включаючи тривалість та цілі лікування, а також план завершення лікування, відповідно до протоколу лікування болю. Під час терапії лікарю слід підтримувати частий контакт з пацієнтом, щоб оцінити необхідність продовження лікування, розглянути питання про припинення лікування та, за необхідності, скоригувати дози. Коли пацієнт більше не потребує терапії морфіном , може бути доцільно поступово зменшувати дозу, для запобігання виникненню абстинентн ого синдром у . За відсутності належного контролю болю слід розглянути можливість виникнення гіпералгезії, толерантності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості застосування»). Тривалість лікування Морфін не слід застосовувати довше, ніж це необхідно.
Діти.
Початкові дози дітям при гострому болю: - віком до 1 місяця дози складають 0,15 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або підшкірно; - віком від 1 місяця до 12 років — до 0,2 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або підшкірно. В подальшому дози коригуються залежно від реакції пацієнта. Для купірування післяопераційного болю у дітей: - віком до 1 місяця доза складає 0,15 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або підшкірно; - віком від 1 місяця до 12 років — до 0,2 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або підшкірно. Дози коригуються залежно від відповіді пацієнта. Для премедикації — внутрішньом’язово 0,15 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза при внутрішньом’язовому або підшкірному введенні становить 15 мг. В особливих випадках ін’єкцію можна робити внутрішньовенно: 0,05–0,1 мг/кг маси тіла. Морфін слід застосовувати з обережністю немовлятам та маленьким дітям, оскільки вони більш чутливі до опіоїдів через низьку масу тіла.
Передозування.
Ранній і небезпечний прояв – пригнічення дихального центру. Результатом пригнічення дихання є ціаноз з подальшою гіпоксією тканин, пошкодженням капілярів і шоком. Дихальна недостатність може призвести до летального наслідку. Можлива аспіраційна пневмонія. Лікування: загальнореанімаційні заходи, призначення антагоністів та агоністів-антагоністів опіатних рецепторів (налоксон, налорфін). Специфічним антидотом при отруєнні морфіну гідрохлоридом є налоксон (по 0,01 мг/кг внутрішньовенно, у разі необхідності – кожні 20–30 хвилин, далі з перервою 2 години внутрішньом’язово до відновлення дихання). Проводити трансфузійну терапію, оксигенотерапію, перитонеальний діаліз. Аналептики протипоказані.
Побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи: при тривалому застосуванні – брадикардія чи тахікардія, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія, гіпертензія, почервоніння обличчя; флебіт (після парентерального введення). З боку дихальної системи : пригнічення дихання, бронхоспазм, синдром центрального апное сну . З боку нервової системи : седативна або збуджувальна дія (особливо у пацієнтів літнього віку), делірій, галюцинації, підвищення внутрішньочерепного тиску з імовірністю подальшого порушення мозкового кровообігу, гіпотермія, головний біль, зміни настрою, занепокоєння, втома, сонливість, гіпергідроз, дисфорія, алодинія, гіпералгезія (див. розділ « Особливості застосування»). При застосуванні високих доз можливий розвиток ейфорії, наркотичної залежності. З боку органів зору: звуження зіниць. З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: м’язов а ригідн і сть. З боку травної системи: нудота, блювання, запори, сухість у роті, спазм жовчних шляхів з подальшим зростанням рівня жовчних ензимів, панкреатит, спазм сфінктера Одді . З боку сечовидільної системи: порушення відтоку сечі або погіршення цього стану при аденомі передміхурової залози і стенозі уретри. Інші: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж, кропив’янку, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, астенічні стани; еритема та потовщення в місці ін’єкції після внутрішньовенного введення.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Перед застосуванням обов'язково проконсультуйтеся з лікарем та ознайомтеся з повною інструкцією в упаковці препарату.
