БІФОК IC таблетки №10 ІНТЕРХІМ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БІФОК^® ІС

(BIFOC ІС)

Склад:

діючі речовини: ібупрофен, кодеїну фосфат гемігідрат;

1 таблетка містить ібупрофену 200 мг (0,2 г), кодеїну фосфату гемігідрату (у перерахунку на кодеїну основу моногідрат) 10 мг (0,01 г);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні таблетки – риска.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації. Код АТХ M01A E51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен – нестероїдний протизапальний засіб, РїРѕС…С–РґРЅРµ РїСЂРѕРїС–РѕРЅРѕРІРѕС— кислоти, СЏРєРёР№ чинить аналгезивну, жарознижувальну та протизапальну РґС–СЋ. Механізм РґС–С— полягає РІ інгібуванні синтезу простагландинів вЂ“ РјРµРґС–аторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. РљСЂС–Рј того, ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект РЅРёР·СЊРєРѕС— РґРѕР·Рё ацетилсаліцилової кислоти РЅР° агрегацію тромбоцитів РїСЂРё одночасному застосуванні цих лікарських засобів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що РїСЂРё застосуванні разових РґРѕР· ібупрофену РїРѕ 400 РјРі Сѓ межах 8 РіРѕРґРёРЅ РґРѕ або Сѓ межах 30 С…вилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 РјРі) спостерігалося зниження впливу аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) РЅР° утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча С–СЃРЅСѓС” невизначеність щодо екстраполяції цих даних РЅР° клінічну ситуацію, РЅРµ можна виключити імовірності, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект РЅРёР·СЊРєРёС… РґРѕР· ацетилсаліцилової кислоти. РџСЂРё РЅРµСЃРёСЃС‚ематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Кодеїн – РѕРїС–РѕС—РґРЅРёР№ аналгетичний засіб, ефекти СЏРєРѕРіРѕ РїРѕРґС–Р±РЅС– РґРѕ ефектів морфіну, проте Р·С– значно слабшою аналгетичною дією С– більш м’яким седативним ефектом. Кодеїн С” слабким аналгетиком центральної РґС–С—. Кодеїн чинить СЃРІРѕСЋ РґС–СЋ, взаємодіючи Р· Ој-РѕРїС–РѕС—РґРЅРёРјРё рецепторами, хоча РІС–РЅ має Р· РЅРёРјРё РЅРёР·СЊРєСѓ спорідненість, знеболювальний ефект кодеїну зумовлений Р№РѕРіРѕ перетворенням Сѓ РјРѕСЂС„С–РЅ. Комбінація аналгетика центральної РґС–С— Р· аналгетиком периферичної РґС–С—, СЏРєРёР№ має РґРѕР±СЂСѓ переносимість, забезпечує оптимальний рівень знеболення Р·С– зниженим СЂРёР·РёРєРѕРј розвитку побічних реакцій. Показано, що кодеїн, особливо Сѓ комбінації Р· іншими аналгетиками, такими СЏРє парацетамол, ефективний Сѓ лікуванні гострого ноцицептивного болю. РЈ невисоких дозах РЅРµ СЃРїСЂРёС‡РёРЅСЏС” пригнічення дихального центру.

Фармакокінетика.

Ібупрофен після РїСЂРёР№РѕРјСѓ внутрішньо швидко абсорбується Р·С– шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація Сѓ сироватці РєСЂРѕРІС– визначається через 45 С…вилин після застосування (Сѓ СЂР°Р·С– РїСЂРёР№РѕРјСѓ натще), Сѓ разі застосування РїС–Рґ час вживання їжі вЂ“ С‡РµСЂРµР· 1–2 РіРѕРґРёРЅРё після РїСЂРёР№РѕРјСѓ. Ібупрофен метаболізується Сѓ печінці, виводиться нирками (90 %) Сѓ незміненому стані та Сѓ вигляді метаболітів, Р° також С–Р· жовчю. Період напіввиведення вЂ“ РјР°Р№Р¶Рµ 1,8 РіРѕРґРёРЅРё, Сѓ пацієнтів С–Р· Р·Р°С…ворюваннями печінки та РЅРёСЂРѕРє вЂ“ 1,8‒3,5 РіРѕРґРёРЅРё. Ібупрофен активно (99 %) зв’язується Р· Р±С–лками плазми РєСЂРѕРІС–, повільно проникає Сѓ синовіальні порожнини, РґРµ Р№РѕРіРѕ концентрація може залишатися РІРёСЃРѕРєРѕСЋ, Сѓ той час СЏРє концентрація Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС– знижується. РЈ пацієнтів літнього РІС–РєСѓ РЅРµ СЃРїРѕСЃС‚ерігається істотних відмінностей Сѓ фармакокінетичному профілі.

Кодеїн та Р№РѕРіРѕ солі швидко всмоктуються Р·С– шлунково-кишкового тракту. РџСЂРё застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС– досягається протягом 1 РіРѕРґРёРЅРё. Кодеїн завдяки СЃРІРѕС—Р№ ліпофільності швидко проникає РєСЂС–Р·СЊ гематоенцефалічний бар’єр, накопичується Сѓ жировій тканині та меншою РјС–СЂРѕСЋ вЂ“ Сѓ тканинах Р· РІРёСЃРѕРєРёРј рівнем перфузії (легенях, печінці, нирках та селезінці). Період напіввиведення Р· плазми РєСЂРѕРІС– становить 3‒4 РіРѕРґРёРЅРё. Співвідношення сили аналгетичного ефекту РїСЂРё пероральному застосуванні/внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 1 : 1,5. Метаболізується Рћ- С– N-деметилюванням Сѓ печінці Р· СѓС‚воренням морфіну та норкодеїну, СЏРєС– мають власну аналгетичну активність. Кодеїн та Р№РѕРіРѕ метаболіти екскретуються нирками, переважно Сѓ вигляді кон’югатів С–Р· глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться Р· сечею протягом 6 РіРѕРґРёРЅ С– РґРѕ 86 % РґРѕР·Рё виводиться Р· РѕСЂРіР°РЅС–Р·РјСѓ протягом 24 РіРѕРґРёРЅ. Близько 70 % РґРѕР·Рё виводиться Сѓ вигляді вільного кодеїну, 10 % вЂ“ Сѓ РІРёРіР»СЏРґС– вільного та кон’югованого морфіну С– ще 10 % вЂ“ Сѓ РІРёРіР»СЏРґС– вільного або кон’югованого норкодеїну. РЈ фекаліях виявляються тільки сліди продуктів екскреції.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для короткочасного лікування гострого, помірного болю, який не купірується іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ібупрофен або ацетилсаліцилова кислота (зокрема головний біль, мігрень, періодичний біль, зубний біль, невралгія, ревматичний і м’язовий біль, біль у спині).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібупрофену, кодеїну або до інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.

Реакції гіперчутливості (у т. ч. бронхоспазм, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Виразкова С…РІРѕСЂРѕР±Р° шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча РІ активній формі або рецидиви РІ Р°РЅР°РјРЅРµР·С– (РґРІР° С– більше виражених епізоди підтвердженої виразкової С…РІРѕСЂРѕР±Рё чи кровотечі).

Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту Сѓ фазі загострення, Сѓ С‚. С‡. виразковий коліт, пептична виразка, С…РІРѕСЂРѕР±Р° РљСЂРѕРЅР°.

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація стінки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана із застосуванням НПЗЗ.

Цереброваскулярні або інші активні форми кровотечі.

Порушення кровотворення незрозумілої етіології. Геморагічний діатез або інші розлади згортання крові.

Тяжка серцева недостатність [клас IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів)] (див. розділ «Особливості застосування»).

Респіраторна депресія, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (РЅРµ СЃР»С–Рґ застосовувати РѕРїС–РѕС—РґРё РїС–Рґ час астматичного нападу).

Черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші життєво важливі показники при оцінці неврологічного статусу).

Стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота.

Ризик паралітичної непрохідності кишечнику, хронічні запори.

Активне запальне захворювання кишечнику.

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність.

Тяжка дегідратація, спричинена блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини.

Стан алкогольного сп’яніння.

Одночасне застосування Р· іншими РќРџР—Р—, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), Р· інгібіторами моноаміноксидази (РњРђРћ) та протягом 2 С‚ижнів після припинення застосування інгібіторів РњРђРћ.

Застосування лікарського засобу протипоказане таким групам пацієнтів:

– РґС–тям РІС–РєРѕРј РґРѕ 12 СЂРѕРєС–РІ;

– РґС–тям РІС–РєРѕРј РІС–Рґ 12 РґРѕ 18 СЂРѕРєС–РІ, СЏРєРёРј проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное РїС–Рґ час СЃРЅСѓ;

– РґС–тям РІС–РєРѕРј РІС–Рґ 12 РґРѕ 18 СЂРѕРєС–РІ Р·С– скомпрометованою дихальною функцією;

– Р¶С–нкам Сѓ період вагітності або годування РіСЂСѓРґРґСЋ;

– РїР°С†С–єнтам Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕРіРѕ РІС–РєСѓ, СЏРєС– мають надшвидкий метаболізм Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ CYP2D6.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов’язані з ібупрофеном

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з такими лікарськими засобами:

– Р°С†РµС‚илсаліцилова кислота (аспірин), оскільки це може збільшити СЂРёР·РёРє виникнення побічних реакцій, РєСЂС–Рј випадків, коли лікар призначив РЅРёР·СЊРєС– РґРѕР·Рё аспірину (РЅРµ вище 75 РјРі РЅР° РґРѕР±Сѓ) (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–ли «Фармакологічні властивості», «Особливості застосування»);

– С–нші РќРџР—Р—, Сѓ С‚. С‡. селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування РґРІРѕС… або більше РќРџР—Р—, оскільки це може підвищити СЂРёР·РёРє побічних ефектів (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Особливості застосування»).

Ібупрофен слід застосовувати з обережністю у комбінації з такими лікарськими засобами:

– РєРѕСЂС‚икостероїди: може підвищуватися СЂРёР·РёРє утворення виразок та кровотеч Сѓ шлунково-кишковому тракті (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Особливості застосування»);

– Р°РЅС‚игіпертензивні засоби (інгібітори РђРџР¤, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори ОІ-адренорецепторів) та діуретики: РќРџР—Р— можуть знижувати терапевтичний ефект цих лікарських засобів.

РЈ деяких пацієнтів Р·С– скомпрометованою функцією РЅРёСЂРѕРє (наприклад, Сѓ пацієнтів Р·С– зневодненням або Сѓ пацієнтів літнього РІС–РєСѓ Р·С– скомпрометованою функцією РЅРёСЂРѕРє) одночасне застосування інгібіторів РђРџР¤, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або блокаторів ОІ-адренорецепторів та лікарських засобів, що інгібують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення функції РЅРёСЂРѕРє, включаючи можливу гостру РЅРёСЂРєРѕРІСѓ недостатність, що зазвичай має зворотний характер. РўРѕРјСѓ такі комбінації слід призначати Р· обережністю, особливо пацієнтам літнього РІС–РєСѓ. РџСЂРё РЅРµРѕР±С…ідності тривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання РїСЂРѕ проведення моніторингу функції РЅРёСЂРѕРє РЅР° початку комбінованого лікування, Р° також С–Р· РїРµРІРЅРѕСЋ періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати СЂРёР·РёРє нефротоксичного впливу РќРџР—Р—. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків Р· ібупрофеном може призвести РґРѕ РіС–перкаліємії (рекомендується моніторинг СЂС–РІРЅСЏ калію Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС–).

– РїСЂРѕР±РµРЅРµС†РёРґ та сульфінпіразон: можуть затримувати виведення ібупрофену;

– Р°РЅС‚икоагулянти: РќРџР—Р— можуть посилити терапевтичний ефект таких антикоагулянтів СЏРє варфарин (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Особливості застосування»);

– Р°РЅС‚итромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: може підвищуватися СЂРёР·РёРє виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

– СЃРµСЂС†РµРІС– глікозиди: РќРџР—Р— можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації РЅРёСЂРѕРє та підвищувати рівень глікозидів Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС–;

– РїСЂРµРїР°СЂР°С‚Рё літію, фенітоїн: існують докази потенційного підвищення СЂС–РІРЅС–РІ літію та фенітоїну Сѓ РїР»Р°Р·РјС– РєСЂРѕРІС– РїСЂРё одночасному застосуванні Р· ібупрофеном.

При правильному застосуванні контроль концентрації літію або фенітоїну у плазмі крові зазвичай не потрібний.

– РјРµС‚отрексат: С–СЃРЅСѓС” імовірність підвищення СЂС–РІРЅСЏ метотрексату Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС–;

– С†РёРєР»РѕСЃРїРѕСЂРёРЅ, такролімус: можливе підвищення СЂРёР·РёРєСѓ нефротоксичності;

– РјС–фепристон: РќРџР—Р— РЅРµ слід застосовувати раніше, РЅС–Р¶ через 8–12 РґС–Р± після застосування міфепристону, оскільки РІРѕРЅРё можуть знизити Р№РѕРіРѕ ефективність;

– Р·РёРґРѕРІСѓРґРёРЅ: РІС–РґРѕРјРѕ РїСЂРѕ підвищений СЂРёР·РёРє гематологічної токсичності РїСЂРё СЃСѓРјС–СЃРЅРѕРјСѓ застосуванні Р·РёРґРѕРІСѓРґРёРЅСѓ та РќРџР—Р—.

Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.

– Р°РЅС‚ибіотики РіСЂСѓРїРё хінолонів: Р·Р° даними досліджень Р· участю тварин застосування РќРџР—Р— може підвищувати СЂРёР·РёРє розвитку СЃСѓРґРѕРј, пов’язаний С–Р· застосуванням антибіотиків РіСЂСѓРїРё хінолонів, отже, пацієнти, СЏРєС– приймають РќРџР—Р— Сѓ комбінації Р· хінолонами, можуть мати підвищений СЂРёР·РёРє розвитку СЃСѓРґРѕРј;

– РїРµСЂРѕСЂР°Р»СЊРЅС– гіпоглікемічні засоби: можливе інгібування метаболізму препаратів сульфонілсечовини, збільшення періоду напіввиведення, С–СЃРЅСѓС” підвищений СЂРёР·РёРє розвитку гіпоглікемії; необхідний контроль СЂС–РІРЅСЏ глюкози Сѓ РєСЂРѕРІС–;

– С–нгібітори цитохрома CYP2C9, такі СЏРє вориконазол або флуконазол: можливе посилення РґС–С— ібупрофену.

Взаємодії, пов’язані з кодеїном

Інгібітори моноаміноксидази (РњРђРћ): може виникнути пригнічення або збудження центральної нервової системи (ЦНС) РїСЂРё застосуванні кодеїну Сѓ комбінації Р· інгібіторами MAO або протягом 2 С‚ижнів після припинення С—С… застосування.

Моклобемід: при застосуванні з кодеїном існує ризик розвитку гіпертензивного кризу.

Гідроксизин: одночасне застосування гідроксизину (анксіолітичного засобу) з кодеїном може призвести до посилення аналгетичної дії, а також до посилення седативного, гіпотензивного ефектів та пригнічувального впливу на ЦНС.

Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС: пригнічувальна дія кодеїну на ЦНС посилюється депресантами ЦНС, такими як алкоголь, анестетики, снодійні та седативні лікарські засоби, антигістамінні лікарські засоби із седативними властивостями, трициклічні антидепресанти та антипсихотики (у т. ч. фенотіазини).

Діуретики та антигіпертензивні засоби: гіпотензивна дія діуретиків та антигіпертензивних засобів може посилюватися при супутньому застосуванні з опіоїдними аналгетиками.

Хінідин: хінідин може блокувати аналгетичну дію кодеїну.

Мексилетин: кодеїн може сповільнювати абсорбцію мексилетину, що призводить до зниження його антиаритмічної дії.

Серцеві глікозиди: при застосуванні кодеїну у великих дозах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) може посилюватися.

Протидіарейні та антиперистальтичні засоби: одночасне застосування кодеїну Р· РїСЂРѕС‚идіарейними та антиперистальтичними засобами, такими СЏРє лоперамід та каолін, може підвищити СЂРёР·РёРє виникнення тяжкого запору.

Антимускаринові лікарські засоби: супутнє застосування кодеїну з антимускариновими лікарськими засобами або лікарськими засобами з антимускариновою дією, у т. ч. з атропіном та деякими антидепресантами, може підвищити ризик тяжкого запору, що може призвести до паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечовипускання.

Нервово-м’язові блокатори: можливе посилення пригнічення дихання.

Метоклопрамід, цизаприд, домперидон: кодеїн може антагонізувати вплив цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Циметидин пригнічує метаболізм опіоїдних аналгетиків, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові.

РћРїС–РѕС—РґРЅС– антагоністи (наприклад, бупренорфін, налоксон, налтрексон): застосування кодеїну Сѓ РєРѕРјР±С–нації Р· РѕРїС–РѕС—РґРЅРёРјРё антагоністами може прискорити розвиток СЃРёРЅРґСЂРѕРјСѓ РІС–РґРјС–РЅРё.

Налоксон антагонізує аналгетичну РґС–СЋ РѕРїС–РѕС—РґРЅРёС… аналгетиків, Р° також С—С… пригнічувальний вплив РЅР° Р¦РќРЎ та дихальну діяльність.

Налтрексон блокує терапевтичний ефект опіоїдів.

Ненаркотичні аналгетики: посилення аналгетичної дії.

Хлорамфенікол: можливе підвищення концентрації кодеїну у плазмі крові через інгібування його метаболізму.

Ципрофлоксацин: слід уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

Ритонавір: можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) у плазмі крові.

Вплив РЅР° інструментальні дослідження. РћРїС–РѕС—РґРЅС– аналгетики впливають РЅР° результати лабораторних досліджень, Сѓ С‚. С‡. РЅР° рівень білірубіну, РЅР° активність амілази, ліпази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (РђРЎРў) Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС–. Застосування РѕРїС–РѕС—РґС–РІ може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки РІРѕРЅРё затримують випорожнення шлунка, Р° також гепатобіліарній візуалізації РїСЂРё застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки РѕРїС–РѕС—РґРЅР° терапія може спричинити звуження сфінктера РћРґРґС– та підвищення тиску Сѓ Р¶РѕРІС‡РѕРІРёРІС–РґРЅРёС… шляхах.

Особливості застосування.

Мінімізувати потенційний ризик розвитку побічних реакцій можна шляхом застосування найнижчої ефективної дози лікарського засобу, необхідної для лікування, протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнти літнього віку мають підвищений ризик виникнення побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо у вигляді шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть мати летальні наслідки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Через одночасне вживання алкоголю побічні реакції, пов’язані Р· застосуванням РќРџР—Р—, особливо Р· Р±РѕРєСѓ шлунково-кишкового тракту або ЦНС, можуть посилюватися.

Вплив на органи дихання.

У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями, або з такими захворюваннями в анамнезі може виникнути бронхоспазм.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.

Пацієнтам Р· артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю РІ анамнезі слід Р· РѕР±РµСЂРµР¶РЅС–стю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки РїСЂРё терапії ібупрофеном, СЏРє С– іншими РќРџР—Р—, повідомляли РїСЂРѕ випадки затримки СЂС–РґРёРЅРё, розвиток артеріальної гіпертензії та набряків.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать РїСЂРѕ те, що застосування ібупрофену, особливо Сѓ РІРёСЃРѕРєРёС… дозах (2400 РјРі РЅР° РґРѕР±Сѓ) та РїСЂРё довготривалому лікуванні, може бути пов’язане Р· незначним підвищенням СЂРёР·РёРєСѓ артеріальних тромботичних ускладнень (таких СЏРє інфаркт міокарда або інсульт). РЈ цілому дані епідеміологічних досліджень РЅРµ вказують РЅР° те, що РЅРёР·СЊРєС– РґРѕР·Рё ібупрофену (наприклад, ≤1200 РјРі РЅР° РґРѕР±Сѓ) пов’язані Р· підвищеним СЂРёР·РёРєРѕРј розвитку інфаркту міокарда.

Пацієнтам Р· неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ Р·Р° класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною С…РІРѕСЂРѕР±РѕСЋ серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування ібупрофеном може призначати лікар тільки після ретельної оцінки клінічної картини. РќРµ слід застосовувати РІРёСЃРѕРєС– РґРѕР·Рё (2400 РјРі РЅР° РґРѕР±Сѓ).

Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати тривале лікування НПЗЗ, особливо якщо потрібні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу), слід лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

РќРџР—Р— слід Р· обережністю застосовувати пацієнтам С–Р· захворюваннями шлунково-кишкового тракту РІ анамнезі (виразковий коліт, С…РІРѕСЂРѕР±Р° РљСЂРѕРЅР°), оскільки ці стани можуть загострюватися (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Побічні реакції»).

Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно отримують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик гастротоксичності, виразки або кровотечі, такі як оральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Існують повідомлення РїСЂРѕ випадки шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації, потенційно летальні, СЏРєС– виникали РЅР° Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕРјСѓ етапі лікування РќРџР—Р— незалежно РІС–Рґ наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів Р· Р±РѕРєСѓ шлунково-кишкового тракту РІ Р°РЅР°РјРЅРµР·С– (включаючи виразковий коліт, С…РІРѕСЂРѕР±Сѓ РљСЂРѕРЅР°).

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, у разі наявності виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Цим пацієнтам слід починати лікування з найнижчої дози. Слід розглянути доцільність комбінованої терапії протективними лікарськими засобами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи) для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати ризик виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнтам з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

Вплив на печінку

Порушення функції печінки. Необхідно дотримуватися обережності РїСЂРё лікуванні пацієнтів С–Р· РїРѕСЂСѓС€РµРЅРЅСЏРјРё функції печінки (РґРёРІ. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції»).

Вплив на нирки

Тривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів та провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик розвитку ниркової недостатності мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок.

У дітей зі зневодненням існує ризик розвитку порушення функції нирок (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції»).

Вплив на шкіру та підшкірну клітковину

Тяжкі шкірні реакції

Повідомляли про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса−Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, пов’язані з застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Побічні реакції»). Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен.

Слід припинити застосування лікарського засобу при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.

У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення перебігу цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландинів, можуть спричинити порушення жіночої фертильності через вплив на овуляцію. Цей вплив може бути усунено шляхом припинення застосування ібупрофену.

Тривале застосування ібупрофену (Сѓ РґРѕР±РѕРІС–Р№ РґРѕР·С– 2400 РјРі РїСЂРё тривалості лікування понад 10 РґРЅС–РІ) РЅРµ рекомендується жінкам, СЏРєС– намагаються завагітніти, через можливе порушення жіночої фертильності. Жінкам, СЏРєС– мають труднощі Р· настанням вагітності або проходять обстеження Р· РїСЂРёС‡РёРЅРё безпліддя, цей лікарський засіб застосовувати РЅРµ слід.

Порушення метаболізму порфірину

Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гострою переміжною порфірією).

Алергічні реакції

Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які мають алергічні реакції на інші речовини, оскільки у таких пацієнтів також існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості при застосуванні ібупрофену.

Хірургічні втручання.

Слід дотримуватися обережності у разі застосування ібупрофену безпосередньо після обширних хірургічних втручань.

Інші НПЗЗ

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену Р· іншими РќРџР—Р—, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через підвищення СЂРёР·РёРєСѓ розвитку побічних реакцій (РґРёРІ. розділи «Протипоказання», «Взаємодія Р· С–ншими лікарськими засобами та інші РІРёРґРё взаємодій»).

Застосування лікарського засобу Біфок^В® Р†РЎ Сѓ комбінації Р· іншими лікарськими засобами, СЏРєС– містять кодеїн, протипоказане.

Застосування кодеїну потребує регулярної оцінки лікарем співвідношення користь/ризик.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпотензією, гіпотиреозом, недостатністю надниркових залоз (наприклад, хворобою Аддісона), гострим абдомінальним синдромом (див. розділ «Протипоказання»), міастенією gravis, зі зниженою функцією печінки (через можливе виникнення коми) або нирок (див. розділ «Протипоказання»), судомами або виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»), пацієнтам у шоковому стані, пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на органах шлунково-кишкового тракту (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або на сечовивідних шляхах (такі пацієнти більш схильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну), пацієнтам із наявністю в анамнезі зловживання лікарськими засобами. Кодеїн слід застосовувати з обережністю при феохромоцитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламінів шляхом індукції вивільнення ендогенного гістаміну), пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам, оскільки вони можуть бути більш чутливими до пригнічувального впливу кодеїну на дихальну діяльність. У пацієнтів літнього віку метаболізм та елімінація опіоїдних аналгетиків може відбуватися повільніше, ніж у дорослих пацієнтів молодшого віку, тому може бути доцільним зниження дози кодеїну. Слід зменшити дозу лікарського засобу пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози, запальними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику та може підвищувати тиск у товстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), стриктурою уретри, пацієнтам літнього віку із порушеннями функції печінки та/або нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнтам із захворюваннями жовчовивідних шляхів (зокрема з жовчокам’яною хворобою) слід уникати застосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх у комбінації зі спазмолітиками.

Застосування петидину С–, можливо, інших РѕРїС–РѕС—РґРЅРёС… аналгетиків пацієнтам, СЏРєС– приймають інгібітори MAO, може бути пов’язане Р· дуже тяжкими реакціями, С–РЅРѕРґС– Р· летальним наслідком. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, СЏРєС– приймають інгібітори MAO, С” життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів РњРђРћ Р·Р° 2 С‚ижні РґРѕ початку лікування кодеїном (РґРёРІ. розділи «Протипоказання», «Взаємодія Р· іншими лікарськими засобами та інші РІРёРґРё взаємодій»).

У період застосування лікарського засобу слід утримуватися від прийому алкоголю.

Тривале регулярне безконтрольне застосування кодеїну може призвести до розвитку фізичної та психологічної залежності (адикції) та до розвитку симптомів синдрому відміни, таких як стан неспокою та дратівливість, після припинення прийому кодеїну.

Метаболізм Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ CYP2D6

Кодеїн перетворюється РЅР° Р№РѕРіРѕ активний метаболіт вЂ“ РјРѕСЂС„С–РЅ вЂ“ Сѓ печінці Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або якщо Сѓ пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватний знеболювальний ефект РЅРµ Р±СѓРґРµ отриманий. Р—Р° оцінками РґРѕ 7 % кавказького населення можуть мати дефіцит CYP2D6. Однак, РІ екстенсивних або ультрашвидких метаболізаторів Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ CYP2D6 С–СЃРЅСѓС” підвищений СЂРёР·РёРє розвитку побічних ефектів вЂ“ СЃРёРјРїС‚РѕРјС–РІ РѕРїС–РѕС—РґРЅРѕС— токсичності вЂ“ РЅР°РІС–ть РїСЂРё застосуванні звичайних РґРѕР·. РЈ таких пацієнтів перетворення кодеїну Сѓ морфін швидко призводить РґРѕ встановлення більш РІРёСЃРѕРєРѕРіРѕ СЂС–РІРЅСЏ морфіну Сѓ сироватці РєСЂРѕРІС–, РЅС–Р¶ очікувалося.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У важких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і, дуже рідко, летальними.

Дані РїСЂРѕ поширеність ультрашвидких метаболізаторів Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ CYP2D6 Сѓ СЂС–Р·РЅРёС… популяціях наведені нижче:

Післяопераційне застосування дітям

Р’ опублікованій літературі С” повідомлення РїСЂРѕ те, що застосування кодеїну дітям після тонзилектомії та/або аденоїдектомії задля запобігання виникнення обструктивного апное РїС–Рґ час СЃРЅСѓ Р·СЂС–РґРєР° призводило РґРѕ життєво небезпечних побічних СЏРІРёС‰, Сѓ С‚. С‡. Р· летальним наслідком (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Протипоказання»). РЈСЃС– діти отримували РґРѕР·Рё кодеїну Сѓ РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕРјСѓ діапазоні РґРѕР·; однак С” СЃРІС–дчення того, що ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними метаболізаторами кодеїну.

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Застосування кодеїну протипоказано дітям, у яких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, важкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або обширними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити симптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекцій та пропасниці.

РќРµ слід застосовувати лікарський засіб протягом більше 3-С… РґС–Р± без консультації Р· лікарем.

При довготривалому застосуванні знеболювальних засобів у високих дозах може виникнути головний біль, який не можна лікувати шляхом підвищення дози лікарського засобу.

Тривале застосування лікарського засобу для лікування головного болю може призвести до його посилення.

Тривале та безконтрольне застосування знеболювальних засобів, особливо поєднання різних знеболювальних діючих речовин, може призводити до хронічного ураження нирок із ризиком виникнення ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).

У разі тривалого застосування лікарського засобу необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, нирок, а також морфологічний склад крові.

Припинення лікування слід проводити поступово у пацієнтів, які можуть мати фізичну залежність, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому відміни.

Не перевищувати зазначених доз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Застосування лікарського засобу у період вагітності протипоказане.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати РЅР° вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують РЅР° підвищення СЂРёР·РёРєСѓ РІРёРєРёРґРЅСЏ, розвитку вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів РЅР° ранніх термінах вагітності. Абсолютний СЂРёР·РёРє серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРёС… вад збільшувався Р· менш РЅС–Р¶ 1 % РґРѕ приблизно 1,5 %. Вважається, що СЂРёР·РёРє підвищується Р·С– збільшенням РґРѕР·Рё та тривалості терапії. РџСЂРё застосуванні ібупрофену протягом ІІІ С‚риместру вагітності С–СЃРЅСѓС” підвищений СЂРёР·РёРє передчасного закриття артеріальної протоки Сѓ плода Р· РјРѕР¶Р»РёРІРѕСЋ персистуючою легеневою гіпертензією. РЈ тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило РґРѕ збільшення випадків перед- та післяімплантаційних РІРёРєРёРґРЅС–РІ та летальності ембріонів/плодів. РљСЂС–Рј того, повідомляли РїСЂРѕ підвищену частоту СЂС–Р·РЅРёС… вад розвитку, включаючи вади Р· Р±РѕРєСѓ серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— системи, Сѓ тварин, СЏРєС– отримували інгібітори синтезу простагландинів Сѓ період органогенезу.

Можлива затримка пологів та пролонгування С—С… тривалості Р· підвищенням СЂРёР·РёРєСѓ кровотечі СЏРє Сѓ РјР°С‚ері, так С– Сѓ дитини.

Повідомляли РїСЂРѕ можливий зв’язок РјС–Р¶ виникненням Сѓ немовлят вад дихальної системи та серця С– застосуванням кодеїну протягом Р† С‚риместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну Сѓ РїРµСЂС–РѕРґ вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності Сѓ плода, що призводить РґРѕ СЃРёРјРїС‚РѕРјС–РІ абстиненції Сѓ новонародженого. Застосування кодеїну РїС–Рґ час пологів може пригнічувати дихання Сѓ новонародженого. Застосування РѕРїС–РѕС—РґРЅРёС… аналгетиків може призвести РґРѕ С€Р»СѓРЅРєРѕРІРѕРіРѕ стазу РїС–Рґ час пологів, підвищення СЂРёР·РёРєСѓ аспіраційної пневмонії Сѓ матері.

Період годування груддю

Застосування лікарського засобу у період годування груддю протипоказане.

У деяких дослідженнях ібупрофен було виявлено у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

РџСЂРё застосуванні Сѓ звичайних терапевтичних дозах кодеїн С– Р№РѕРіРѕ активний метаболіт можуть бути присутніми Сѓ РіСЂСѓРґРЅРѕРјСѓ молоці Сѓ дуже РЅРёР·СЊРєРёС… концентраціях, що навряд чи може чинити негативний вплив РЅР° немовля. Однак, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ CYP2D6, Сѓ РіСЂСѓРґРЅРѕРјСѓ молоці можуть встановлюватися більш РІРёСЃРѕРєС– СЂС–РІРЅС– морфіну, Сѓ дуже СЂС–РґРєС–СЃРЅРёС… випадках це може спричинити потенційно летальні симптоми РѕРїС–РѕС—РґРЅРѕС— токсичності Сѓ РЅРµРјРѕРІР»СЏС‚Рё.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами через можливість виникнення таких ефектів як запаморочення, сонливість, седація, дезорієнтація, сплутаність свідомості; рідко можливі галюцинації, нечіткий зір або двоїння в очах, ортостатична гіпотензія або судоми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними аналгетиками.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального прийому. Таблетки необхідно запивати водою.

Дорослі та діти віком від 12 років

Рекомендована РґРѕР·Р° лікарського засобу становить 1–2 С‚аблетки кожні 4–6 РіРѕРґРёРЅ.

Діти віком до 12 років

Застосування протипоказане (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Діти»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку коригувати дозу непотрібно, крім пацієнтів, які мають порушення функції нирок або печінки; у цьому випадку необхідний індивідуальний підбір дози.

РќРµ застосовувати більше 6 С‚аблеток протягом 24 РіРѕРґРёРЅ. Мінімальний інтервал часу РјС–Р¶ прийомами препарату вЂ“ 4 РіРѕРґРёРЅРё. Максимальна РґРѕР±РѕРІР° РґРѕР·Р° ібупрофену становить 1200 РјРі (еквівалентно 6 С‚аблеткам лікарського засобу).

Тільки для короткотривалого застосування. Лікарський засіб слід застосовувати Сѓ мінімальній ефективній РґРѕР·С– протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для полегшення симптомів, але тривалість лікування РЅРµ РїРѕРІРёРЅРЅР° перевищувати 3-С… РґС–Р±. РЈ разі необхідності застосування лікарського засобу протягом більше 3-С… РґС–Р± або якщо симптоми РЅРµ зникають або погіршуються, слід звернутися РґРѕ лікаря.

Діти.

Застосування лікарського засобу дітям віком до 12 років протипоказане, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну, через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн РЅРµ застосовувати дітям РІС–РєРѕРј РІС–Рґ 12 РґРѕ 18 СЂРѕРєС–РІ Р·С– скомпрометованою дихальною функцією через СЂРёР·РёРє розвитку серйозних С– небезпечних для життя побічних реакцій (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–ли «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн РЅРµ застосовувати дітям РІС–РєРѕРј РІС–Рґ 12 РґРѕ 18 СЂРѕРєС–РІ, СЏРєС– мають надшвидкий метаболізм Р· СѓС‡Р°СЃС‚СЋ CYP2D6 (РґРёРІ. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Передозування.

Передозування посилюється при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів. Застосування лікарського засобу у дозі, яка перевищує рекомендовану, або застосування лікарського засобу протягом тривалого часу може призвести до фізичної або психологічної залежності та до виникнення стану неспокою і дратівливості після припинення лікування.

Симптоми передозування ібупрофену. Застосування ібупрофену дітям Сѓ РґРѕР·С– понад 400 РјРі/РєРі може спричинити РїРѕСЏРІСѓ симптомів передозування. РЈ дорослих ефект «доза – реакція» менш виражений. Період напіввиведення РїСЂРё передозуванні становить 1,5–3 РіРѕРґРёРЅРё.

РЈ більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості РќРџР—Р— спричиняло лише нудоту, блювання, біль РІ епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можуть виникати шум Сѓ вухах, головний біль, запаморочення та шлунково-кишкова кровотеча. РџСЂРё більш тяжкому отруєнні спостерігаються токсичні ураження ЦНС, СЏРєС– проявляються Сѓ вигляді сонливості, ністагму, порушення Р·РѕСЂСѓ, С–РЅРѕРґС– Сѓ вигляді психоемоційного збудження та дезорієнтації або РєРѕРјРё. Інколи Сѓ РїР°С†С–єнтів розвиваються СЃСѓРґРѕРјРё. РџСЂРё тяжкому отруєнні можуть виникати гіперкаліємія Р· РїРѕСЂСѓС€РµРЅРЅСЏРј серцевого ритму, метаболічний ацидоз та пролонгація протромбінового часу/збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (РњРќР’), С–РјРѕРІС–СЂРЅРѕ, через вплив РЅР° фактори згортання РєСЂРѕРІС–, що циркулюють Сѓ кров’яному руслі. Може виникнути гостра РЅРёСЂРєРѕРІР° недостатність, ураження печінки, артеріальна гіпотензія, підвищення температури тіла, дихальна недостатність та ціаноз. РЈ С…РІРѕСЂРёС… РЅР° бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Після тривалого лікування спорадично можуть спостерігатися гемолітична анемія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія.

Лікування. РЈ випадках передозування ібупрофену немає антидоту С– специфічного лікування. Лікування РїРѕРІРёРЅРЅРѕ бути симптоматичним С– підтримуючим, Р° також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та моніторинг життєво важливих функцій Р· вимірюванням артеріального тиску, виконанням ЕКГ, Р° також інтерпретації симптомів, що вказують РЅР° можливу шлунково-кишкову кровотечу, РїРѕСЏРІСѓ метаболічного ацидозу та порушень Р· Р±РѕРєСѓ ЦНС. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 РіРѕРґРёРЅРё після застосування потенційно токсичної РґРѕР·Рё ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався Сѓ шлунково-кишковому тракті, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену Р· сечею. РџСЂРё частих або тривалих судомах слід вводити внутрішньовенно діазепам або лоразепам. РЈ разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.

Симптоми передозування кодеїну. Тяжка депресія ЦНС, зокрема пригнічення дихання, може розвинутися Сѓ разі супутнього застосування інших засобів С–Р· седативною дією (Сѓ С‚. С‡. алкоголю) або значного перевищення РґРѕР·Рё. Клінічною тріадою передозування РѕРїС–РѕС—РґС–РІ вважається РєРѕРјР°, точкові зіниці та респіраторна депресія (може спричинити ціаноз) Р· наступним розширенням зіниць РїСЂРё розвитку РіС–РїРѕРєСЃС–С—. Інші симптоми передозування РѕРїС–РѕС—РґС–РІ: сухість Сѓ роті, нудота, блювання, почервоніння обличчя, нервозність або стан неспокою, седація або психоемоційне збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, втрата свідомості, СЃСѓРґРѕРјРё (особливо Сѓ дітей), тяжке запаморочення, виражена сонливість, артеріальна гіпотензія та тахікардія (можливі, але малоймовірні), брадикардія, недостатність РєСЂРѕРІРѕРѕР±С–РіСѓ, сповільнене або утруднене дихання, виражена слабкість, гіпотермія, підвищена пітливість. Можливе виникнення задишки, апное, колапсу, затримки сечовиділення; СЂС–РґРєРѕ вЂ“ РЅР°Р±СЂСЏРє легень; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гістаміну. РџСЂРё передозуванні РѕРїС–РѕС—РґС–РІ повідомляли РїСЂРѕ випадки розвитку рабдоміолізу, СЏРєРёР№ прогресував РґРѕ РЅРёСЂРєРѕРІРѕС— недостатності.

Лікування: загальні симптоматичні та підтримувальні заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників РґРѕ стабілізації стану. Рекомендовано промивання шлунка. РџСЂРёР№РѕРј активованого вугілля С” доцільним, якщо минуло РЅРµ більше 1 РіРѕРґРёРЅРё Р· РјРѕРјРµРЅС‚Сѓ РїСЂРёР№РѕРјСѓ кодеїну дорослим Сѓ РґРѕР·С–, що перевищує 350 РјРі, дитиною вЂ“ Сѓ РґРѕР·С–, що перевищує 5 РјРі/РєРі маси тіла. РџСЂРё виникненні тяжкої депресії ЦНС слід застосувати засоби штучної підтримки дихання, кисень та парентерально ввести налоксон. Налоксон С” конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином може бути необхідним повторне застосування РІРёСЃРѕРєРёС… РґРѕР· для пацієнтів С–Р· тяжким отруєнням. Слід спостерігати Р·Р° станом пацієнта протягом щонайменше 4 РіРѕРґРёРЅ після введення налоксону або 8 РіРѕРґРёРЅ Сѓ випадках застосування препарату налоксону Р· пролонгованою дією. Слід контролювати рівень електролітів.

Побічні реакції.

Тривале застосування лікарського засобу для лікування головного болю може призводити до його посилення.

Побічні реакції, пов’язані Р· застосуванням ібупрофену, СЏРєС– включено РґРѕ нижченаведеного переліку побічних реакцій, С” побічними реакціями, що спостерігалися РїСЂРё короткотривалому лікуванні ібупрофеном Сѓ дозах, СЏРєС– РЅРµ перевищували 1200 РјРі РЅР° РґРѕР±Сѓ. РџСЂРё довготривалому застосуванні ібупрофену для лікування хронічних захворювань можуть виникати додаткові побічні реакції.

При застосуванні ібупрофену найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Побічні реакції мають дозозалежний характер, зокрема, ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від застосовуваних доз та тривалості лікування.

Побічні реакції, пов’язані Р· застосуванням ібупрофену та кодеїну, класифіковано Р·Р° системами органів та частотою. Частота визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 вЂ“ <1/10), нечасто (≥1/1000 вЂ“ <1/100), СЂС–РґРєРѕ (≥1/10000 вЂ“ <1/1000), дуже СЂС–РґРєРѕ (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту Р·Р° наявними даними).

Р— Р±РѕРєСѓ С–РјСѓРЅРЅРѕС— системи: реакції гіперчутливості¹, СЏРєС– включають: нечасто вЂ“ РєСЂРѕРїРёРІвЂ™СЏРЅРєСѓ, свербіж, дуже СЂС–РґРєРѕ вЂ“ С‚яжкі реакції гіперчутливості, симптоми СЏРєРёС… можуть включати набряк обличчя, СЏР·РёРєР° та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок); макулопапульозний РІРёСЃРёРї розглядається СЏРє симптом СЃРёРЅРґСЂРѕРјСѓ гіперчутливості, пов’язаний Р· пероральним застосуванням кодеїну; пропасниця, спленомегалія, лімфаденопатія.

Р— Р±РѕРєСѓ РїСЃРёС…С–РєРё: частота невідома вЂ“ РґРµРїСЂРµСЃС–СЏ, галюцинації, сплутаність свідомості, залежність, емоційна лабільність, стан неспокою, кошмарні СЃРЅРѕРІРёРґС–РЅРЅСЏ; почуття тривоги, нервозність, дратівливість, ейфорія, дисфорія, розвиток толерантності.

Р— Р±РѕРєСѓ нервової системи: нечасто вЂ“ РіРѕР»РѕРІРЅРёР№ біль, дуже СЂС–РґРєРѕ вЂ“ Р°СЃРµРїС‚ичний менінгіт²; частота невідома вЂ“ Р·Р°РїР°РјРѕСЂРѕС‡РµРЅРЅСЏ, сонливість, СЃСѓРґРѕРјРё, підвищення внутрішньочерепного тиску, дискінезія; безсоння, психомоторне збудження, парестезії.

Р— Р±РѕРєСѓ органів Р·РѕСЂСѓ: частота невідома вЂ“ РЅРµС‡С–ткість Р·РѕСЂСѓ, РґРІРѕС—РЅРЅСЏ РІ очах; порушення Р·РѕСЂСѓ, неврит Р·РѕСЂРѕРІРѕРіРѕ нерва, токсичне ураження Р·РѕСЂРѕРІРѕРіРѕ нерва, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон’юнктиви та РїРѕРІС–Рє алергічного ґенезу, звуження зіниць, світлочутливість.

Р— Р±РѕРєСѓ органів слуху та лабіринту: частота невідома вЂ“ РІРµСЂС‚РёРіРѕ; зниження слуху, РґР·РІС–РЅ або шум Сѓ РІСѓС…ах.

Р— Р±РѕРєСѓ серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— системи: частота невідома вЂ“ СЃРµСЂС†РµРІР° недостатність, набряки, брадикардія, пальпітація³, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія³; артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда або інсульт), артеріальна гіпотензія (РїСЂРё застосуванні РІРёСЃРѕРєРёС… РґРѕР·), тахікардія, васкуліт, гіперемія шкіри обличчя.

Р— Р±РѕРєСѓ системи РєСЂРѕРІС– та лімфатичної системи: дуже СЂС–РґРєРѕ – гемопоетичні порушення⁴ (Сѓ С‚. С‡. анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз).

З боку дихальних шляхів та органів середостіння: частота невідома – реактивність дихальних шляхів (включаючи бронхіальну астму, бронхоспазм або задишку), пригнічення дихання, пригнічення кашлю; алергічний риніт.

Р— Р±РѕРєСѓ шлунково-кишкового тракту: нечасто вЂ“ Р±С–ль Сѓ животі, нудота, диспепсія, СЂС–РґРєРѕ вЂ“ РґС–арея, метеоризм, запор, блювання, дуже СЂС–РґРєРѕ вЂ“ РІРёСЂР°Р·РєРѕРІР° С…РІРѕСЂРѕР±Р° шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, блювання кров’ю, СЏРєС– можуть Сѓ деяких випадках призвести РґРѕ летального наслідку (особливо Сѓ пацієнтів літнього РІС–РєСѓ), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту С– С…РІРѕСЂРѕР±Рё РљСЂРѕРЅР° (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Протипоказання»), частота невідома – сухість слизової оболонки ротової порожнини; езофагіт, спазми шлунка, печія, панкреатит, дуоденіт, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.

Р— Р±РѕРєСѓ гепатобіліарної системи: дуже СЂС–РґРєРѕ вЂ“ РїРѕСЂСѓС€РµРЅРЅСЏ функції печінки, частота невідома вЂ“ печінкова коліка; гепатит, жовтяниця, особливо РїСЂРё довготривалому застосуванні; спазм жовчовивідних шляхів, СЏРєРёР№ може бути пов’язаний Р·С– Р·РјС–РЅРѕСЋ СЂС–РІРЅС–РІ печінкових ферментів.

Порушення метаболізму та харчової поведінки: частота невідома вЂ“ Р·РЅРёР¶РµРЅРЅСЏ апетиту.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія.

Р— Р±РѕРєСѓ сечовидільної системи: дуже СЂС–РґРєРѕ вЂ“ РіРѕСЃС‚СЂР° РЅРёСЂРєРѕРІР° недостатність, включаючи папілярний некроз⁵, частота невідома – уретральна коліка, РґРёР·СѓСЂС–СЏ; нефротоксичність (включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний СЃРёРЅРґСЂРѕРј), алергічний нефрит, гломерулонефрит, цистит, олігурія, поліурія, гематурія, гіпернатріємія, утруднене сечовипускання, затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: зменшення лібідо та потенції, статева дисфункція, еректильна дисфункція.

Р— Р±РѕРєСѓ шкіри та підшкірної клітковини: нечасто вЂ“ СЂС–Р·РЅС– шкірні РІРёСЃРёРїРё, дуже СЂС–РґРєРѕ вЂ“ С‚яжкі форми шкірних реакцій, такі СЏРє бульозні реакції, включаючи СЃРёРЅРґСЂРѕРј Стівенса–Джонсона, мультиформну еритему, токсичний епідермальний некроліз, частота невідома вЂ“ РїРѕС‡РµСЂРІРѕРЅС–РЅРЅСЏ обличчя, медикаментозно зумовлена реакція, що супроводжується еозинофілією та системними симптомами (DRESS-СЃРёРЅРґСЂРѕРј); гострий генералізований екзантематозний пустульоз; алопеція, фоточутливість.

Р— Р±РѕРєСѓ кістково-м’язової системи: частота невідома вЂ“ СЂРёРіС–дність м’язів; неконтрольовані м’язові СЂСѓС…Рё.

Загальні порушення: частота невідома вЂ“ РіС–потермія, підвищене потовиділення, дратівливість, підвищена втомлюваність, відчуття нездужання.

Лабораторні дослідження: дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.

¹ До реакцій гіперчутливості можуть належати: (Р°) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (Р±) СЂРµР°РєС‚ивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм та задишку або (РІ) СЂС–Р·РЅС– форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив’янку, РїСѓСЂРїСѓСЂСѓ, ангіоневротичний набряк та рідше вЂ“ РµРєСЃС„оліативні та бульозні дерматози (включаючи токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему).

² Дуже СЂС–РґРєРѕ повідомляли РїСЂРѕ РїРѕРѕРґРёРЅРѕРєС– випадки. Механізм патогенезу РќРџР—Р—-індукованого асептичного менінгіту повністю РЅРµ з’ясований. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного С–Р· застосуванням РќРџР—Р—, вказують РЅР° реакцію гіперчутливості (через часовий зв’язок С–Р· застосуванням лікарського засобу та зникнення симптомів після РІС–РґРјС–РЅРё лікарського засобу). РџС–Рґ С‡Р°СЃ лікування ібупрофеном Сѓ пацієнтів Р· аутоімунними захворюваннями (такими СЏРє системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) зареєстровано РїРѕРѕРґРёРЅРѕРєС– випадки виникнення симптомів асептичного менінгіту (таких СЏРє ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Особливості застосування»).

³ Випадки побічних реакцій пов’язані Р· застосуванням РќРџР—Р—. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать РїСЂРѕ те, що застосування ібупрофену, особливо Сѓ РІРёСЃРѕРєРёС… дозах (2400 РјРі РЅР° РґРѕР±Сѓ) та РїСЂРё довготривалому лікуванні, може бути пов’язане Р· незначним підвищенням СЂРёР·РёРєСѓ артеріальних тромботичних ускладнень (таких СЏРє інфаркт міокарда або інсульт) (РґРёРІ. СЂРѕР·РґС–Р» «Особливості застосування»).

⁴ Першими ознаками гемопоетичних порушень С” пропасниця, біль Сѓ горлі, поверхневі виразки Сѓ СЂРѕС‚РѕРІС–Р№ порожнині, РіСЂРёРїРѕРїРѕРґС–Р±РЅС– симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідомої етіології.

⁵ Особливо РїСЂРё довготривалому застосуванні; пов’язана Р· підвищенням СЂС–РІРЅСЏ сечовини Сѓ сироватці РєСЂРѕРІС– та РїРѕСЏРІРѕСЋ набряків.

Регулярне довготривале застосування кодеїну призводить до розвитку залежності і толерантності та до виникнення стану неспокою і дратівливості після припинення лікування.

РџСЂРё довготривалому застосуванні кодеїну, СЏРє правило, розвиваються толерантність С– деякі Р· РЅР°Р№Р±С–льш поширених побічних ефектів вЂ“ СЃРѕРЅР»РёРІС–сть, нудота, блювання, сплутаність свідомості. Слід пам’ятати, що толерантність знижується швидко після припинення РїСЂРёР№РѕРјСѓ кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої РґРѕР·Рё може виявитися летальним.

РЎРёРЅРґСЂРѕРј РІС–РґРјС–РЅРё

Раптове припинення лікування кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливі симптоми: тремор, безсоння, стан неспокою, дратівливість, почуття тривоги, депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкість, гарячка, м’язові судоми, дегідратація, підвищення частоти серцевих скорочень, частоти дихання та артеріального тиску.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Р’РёСЂРѕР±РЅРёРє.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.