ОМНОПОН НЕО — інструкція для медичного застосування (за даними Державного реєстру лікарських засобів України).
Фармакотерапевтична група.
Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Морфін, комбінації. Код АТХ N02A A51.
Показання.
Больовий синдром сильної інтенсивності, у т. ч. при злоякісних новоутвореннях, інфаркті міокарда, тяжких травмах, підготовці до операції та у післяопераційний період.
Протипоказання.
Порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру, тяжка печінкова недостатність, черепно-мозкова травма, внутрішньочерепна гіпертензія, інсульт, кахексія, епілептичний статус, загальне сильне виснаження, біль у животі нез ’я сованої етіології, гостра алкогольна інтоксикація, делірій, одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази, гарячка, артеріальна гіпотензія, порушення атріовентрикулярної провідності, коматозний стан, глаукома, бронхообструктивний синдром, вік понад 75 років, бронхоспазм або схильність до бронхоспазму, індивідуальна підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Протипоказано застосування дітям (віком до 18 років) з метою знеболення після проведення тонзил-/аденектомії для лікування обструктивного апное сну, оскільки ці пацієнти більш чутливі до респіраторних проблем. Протипоказаний дітям віком до 12 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні: з іншими препаратами, що чинять депресивний вплив на центральну нервову систему ( бензодіазепіни або лікарські засоби з подібною дією , габапентин або прегабалін) , можливе посилення пригнічення центральної нервової системи, що збільшує ризик седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку, тому дози та тривалість супутнього лікування слід зменшити (див. розділ «Особливості застосування»); з бета-адреноблокаторами – посилення пригнічувального впливу на центральну нервову систему; з бутадіоном – можлива кумуляція морфіну; з допаміном – зменшення аналгезивної дії Омнопону НЕО; з циметидином – посилення пригнічення дихання; з похідними фенотіазину і барбітуратами – посилення гіпотензивного ефекту і пригнічення дихання. Тривале застосування барбітуратів (особливо фенобарбіталу) або наркотичних аналгетиків спричиняє розвиток перехресної толерантності. Хлорпромазин посилює аналгетичний, а також міотичний і седативний ефекти Омнопону НЕО. Налоксон усуває пригнічення дихання та аналгезію, спричинені наркотичними аналгетиками. Налорфін усуває депресію дихання, спричинену наркотичними аналгетиками, при збереженні їх знеболювальної дії. Спазмолітичну дію папаверину посилюють дифенгідрамін, метамізол, диклофенак. Гіпотензивний ефект посилюється при одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами, з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином.
Особливості застосування.
Не застосовувати для знеболення пологів, оскільки морфін проникає крізь плацентарний бар’єр і може спричинити пригнічення дихання у новонародженого. З обережністю застосовувати при порушенні функції печінки і нирок, гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, гіпертрофії простати, шоку, міастенії, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також пацієнтам віком від 60 років. Спричиняє виражену ейфорію. При повторному застосуванні можливий розвиток медикаментозної залежності. Синдром відміни може виникати через кілька годин після припинення тривалого курсу лікування і досягати максимуму через 36 – 72 години. У період лікування не допускати вживання алкоголю. При передозуванні хворому можна застосувати активоване вугілля перорально, якщо він перебуває у свідомому стані. Необхідно уважно стежити за станом пацієнтів щодо появи ознак пригнічення дихання та седації. У зв’язку з цим пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні бути проінформовані про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Дихальна недостатність потребує проведення респіраторної підтримки і введення стимуляційного антагоніста – налоксону. Застосування опіоїдного антагоніста налоксону у наркозалежних осіб може призвести до розвитку симптому відміни.
Спосіб застосування та дози.
Лікарський засіб вводити підшкірно. Режим дозування індивідуальний. Як правило, дорослим вводять по 1 мл. Дозу потрібно знижувати для пацієнтів літнього віку, осіб з порушеннями психічного стану, для хворих з печінковою та нирковою недостатністю. Омнопон НЕО є препаратом вибору при онкологічних захворюваннях. Відповідну дозу застосовувати кожні 12–24 години залежно від ступеня вираженості болю. Максимальні дози для дорослих: разова – 1,5 мл; добова – 5 мл. Цілі лікування та його припинення Перед початком лікування слід узгодити з пацієнтом стратегію лікування, включаючи тривалість та цілі лікування, а також план завершення лікування, відповідно до протоколу лікування болю. Під час терапії лікарю слід підтримувати частий контакт з пацієнтом, щоб оцінити необхідність продовження лікування, розглянути питання про припинення лікування та, за необхідності, скоригувати дози. Коли пацієнт більше не потребує терапії може бути доцільно поступово зменшувати дозу, для запобігання виникненню абстинентного синдрому. За відсутності належного контролю болю слід розглянути можливість виникнення гіпералгезії, толерантності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості застосування»). Тривалість лікування Лікарський засіб не слід застосовувати довше, ніж це необхідно.
Діти.
Протипоказано застосування дітям (віком до 18 років) з метою знеболення після проведення тонзил-/аденектомії для лікування обструктивного апное сну, оскільки ці пацієнти більш чутливі до респіраторних проблем. Лікарський засіб протипоказано застосовувати дітям віком до 12 років.
Передозування.
Найбільш ранній і небезпечний прояв – пригнічення дихального центру. Дихальна недостатність може призвести до летального наслідку. Можлива аспіраційна пневмонія. Лікування: загальнореанімаційні заходи, призначення антагоністів та агоністів-антагоністів опіатних рецепторів (налоксон, налорфін). Специфічним антидотом при отруєнні морфіном є налоксон (по 0,01 мг/кг внутрішньовенно, у разі необхідності – кожні 20 – 30 хвилин, далі з перервою 2 години внутрішньом’язово до відновлення дихання). Проводити трансфузійну терапію, оксигенотерапію, перитонеальний діаліз. Аналептики протипоказані.
Побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи: при тривалому застосуванні можлива брадикардія чи тахікардія, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія. З боку органів дихання : пригнічення дихання, бронхоспазм, апное , синдром центрального апное сну . З боку центральної та периферичної нервової системи: седативна або збуджувальна дія (особливо у пацієнтів літнього віку), делірій, галюцинації, підвищення внутрішньочерепного тиску з імовірністю подальшого порушення мозкового кровообігу, головний біль, гіпотермія, сонливість, слабкість, запаморочення, порушення настрою, занепокоєння, гіпергідроз, дисфорія, алодинія, гіпералгезія (див. розділ «Особливості застосування»). При застосуванні високих доз можливий розвиток ейфорії і м ’ язова ригідність. З боку органiв зору: звуження зіниць, порушення зору, диплопія. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, запор, анорексія, діарея , панкреатит . З боку печінки та жовчовивідних шляхів: спазм жовчовивідних шляхів з подальшим зростанням рівня жовчних ензимів, жовтяниця, порушення функцій печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ , спазм сфінктера Одді . З боку сечовидільної системи: порушення відтоку сечі або його погіршення при аденомі передміхурової залози і стенозі уретри. З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Перед застосуванням обов'язково проконсультуйтеся з лікарем та ознайомтеся з повною інструкцією в упаковці препарату.
