Від зілля до молекули: історія наркотичних і лікарських речовин

Історія наркотичних і лікарських речовин: від алхімічної есенції до точки взаємодії з організмом

Вступ. Людина, біль і пошук речовини

Історія наркотичних речовин починається задовго до появи самого поняття «наркотик».

Вона починається з болю.

Людина завжди шукала спосіб змінити стан організму: зменшити біль, зупинити кашель, викликати сон, полегшити страждання, пережити травму або операцію. Першою фармакологічною лабораторією була сама природа.

Мак, коноплі, мандрагора, беладона, дурман, гриби, корені, смоли — рослини давали людині речовини, здатні змінювати роботу нервової системи.

Але давня людина ще не знала слова «рецептор».

Вона знала інше:

ця рослина присипляє; ця зменшує біль; ця викликає бачення; ця зупиняє кашель; а ця — може вбити.

Так почалася фармакологія.

1. Алхімія: пошук прихованої сили

Алхімія була значно ширшою, ніж пошук золота.

Одним із її центральних мотивів був пошук сутності речовини — того, що робить її саме такою, якою вона є.

Дистиляція, випаровування, екстракція, сублімація, кристалізація — ці операції поступово формували технічний інструментарій, який пізніше стане основою хімії та фармацевтичної технології.

Алхімік намагався відокремити від матеріалу його «сутність».

Сучасна фармація зробила цю ідею матеріальною:

Тому між алхімією і фармацією існує не тільки історична дистанція.

Існує спадкоємність питання:

Що саме в речовині створює її дію?

2. Арабсько-перська медицина: від речовини до дії

Особливе місце в історії фармакології належить арабсько-перській медицині.

Лікарі цього світу не тільки зберігали античні знання, а й систематизували лікарські речовини та лікарські форми.

Авіценна приблизно у XI столітті описував використання опію, зокрема при діареї та захворюваннях очей. Опій входив і до складних композиційних препаратів, характерних для тогочасної фармакотерапії.

Це вже дуже цікава стадія розвитку фармацевтичного мислення.

Лікар поступово починає оцінювати не тільки саму речовину, а:

Тобто з'являється те, що сьогодні називається фармакологічним мисленням.

3. Народна медицина: рослина як цілісна система

Паралельно існувала інша традиція — народна медицина.

Фітотерапевт не обов'язково шукав одну активну молекулу.

Для нього мала значення сама рослина:

її частина, час збору, спосіб сушіння, спосіб приготування, поєднання з іншими рослинами.

Це принципово відрізняється від сучасного підходу до чистої субстанції.

У народній медицині: рослина була лікарським засобом як ціле.

У сучасній фармації: рослина може бути джерелом конкретної фармакологічно активної речовини.

Однак між цими моделями немає абсолютної прірви. Саме рослинна сировина стала джерелом багатьох молекул, на яких побудована сучасна фармакологія.

4. Мольфари і характерники: межа між історією та легендою

Особливе місце в українській культурі займають образи мольфара та характерника.

Їх не можна механічно включати до історії наркотичних речовин.

Щодо народних цілителів Карпат існують етнографічні свідчення про використання рослин, замовлянь, ритуалів та інших засобів традиційного лікування.

А от щодо характерників значна частина уявлень походить із пізнішої легендарної та літературної традиції.

Тому науково коректніше говорити не:

«характерники використовували наркотики»,

а:

«образ характерника відображає давню культурну уяву про людину, яка володіє особливим контролем над тілом, болем, страхом і свідомістю».

Це дуже важлива різниця.

І вона показує, що людство шукало зміну стану не тільки за допомогою речовини.

Іноді воно шукало технологію самої людини.

5. Китай: рослина, формула і стан організму

Китайська традиція ben cao створила величезний корпус знань про лікарські рослини.

Канабіс, наприклад, описувався в китайських медичних текстах протягом майже двох тисячоліть. У різні історичні періоди згадувалися різні частини рослини та різні способи її використання.

Особливо цікаво, що стародавні тексти іноді описували психічні ефекти рослини, а пізніші джерела містять згадки про використання канабісу в анестезувальних формулах. При цьому сучасні дослідники застерігають: відповідність стародавньої назви конкретному виду рослини або сучасній фармакологічній речовині не завжди може бути встановлена однозначно.

Це важливий урок для історика фармації:

давня назва рослини — ще не назва сучасної молекули.

6. Японія: від традиції до стандартизованої формули

Японська Kampō сформувалася на основі китайської медичної традиції, але поступово набула власних рис.

Особливо активно японська специфіка Kampō сформувалася в період Едо. Величезна кількість китайських лікарських матеріалів була поступово скорочена до більш обмеженого набору використовуваних засобів і композицій.

Це вже нагадує одну з фундаментальних ідей сучасної фармації:

не просто мати багато речовин, а знати, які саме комбінації дають передбачуваний результат.

Сьогодні Kampō інтегрована в японську систему охорони здоров'я, хоча її традиційні засади й сучасна доказова медицина залишаються предметом окремого наукового аналізу.

7. Гомеопатія: коли пошук сили пішов у протилежний бік

У 1796 році Самуель Ганеман сформулював основні принципи гомеопатії.

Тут відбувається надзвичайно цікавий поворот.

Алхімік шукав спосіб виділити та концентрувати силу.

Фармацевт — виділити активну субстанцію.

А гомеопатична традиція пішла шляхом послідовних розведень.

Історично це важливо як приклад того, наскільки різними могли бути уявлення про природу лікарської дії.

Однак сучасна доказова медицина не має надійних доказів специфічної ефективності гомеопатичних препаратів понад плацебо.

Тому гомеопатія має значення для історії фармації насамперед як історичний етап дискусії про дозу, дію речовини та природу лікувального ефекту.

8. Опій: коли природа створила першу «фармацевтичну фабрику»

І тепер повернемося до головного героя нашої історії — опію.

Докази використання опію людиною сягають щонайменше VI тисячоліття до н.е.

Опій — складна природна суміш алкалоїдів, серед яких морфін, кодеїн, тебаїн, папаверин та інші сполуки.

Для давньої медицини це була своєрідна природна «комбінована фармацевтична форма».

Але була принципова проблема:

склад і сила препарату не були точно стандартизовані.

Людина знала, що опій зменшує біль.

Але вона ще не знала: яка саме молекула це робить.

9. Морфін: народження активної субстанції

На початку XIX століття Фрідріх Вільгельм Сертюрнер виділив із опію кристалічну речовину, яку назвав морфіном.

Його роботи 1804–1805 років, а пізніше публікація 1817 року стали одним із фундаментальних моментів у становленні хімії алкалоїдів.

Це був переломний момент.

До цього: мак → опій → природна суміш.

Після цього: мак → опій → виділення → чиста субстанція.

Фармація отримала можливість працювати не лише з рослиною, а з визначеною хімічною речовиною.

Морфін став одним із перших чистих алкалоїдів, на яких продемонстровано можливість переходу від рослинної сировини до конкретної активної субстанції.

Це і є момент, коли фармакогнозія починає безпосередньо переходити в фармацевтичну хімію.

10. Від морфіну — до синтетичних опіоїдів

Після виділення морфіну наука вже могла змінювати його структуру.

Так почалася ера напівсинтетичних та синтетичних опіоїдів.

З'явилася нова ідея:

якщо змінити структуру молекули, можна змінити її фармакологічні властивості.

Це фундаментальний принцип medicinal chemistry — хімії лікарських засобів.

Природа дала молекулярний шаблон.

Хімік почав його модифікувати.

А потім — створювати нові молекули.

11. Фентаніл: людина починає конструювати фармакологічну силу

У 1960 році Пол Янссен синтезував фентаніл. Його створення стало важливим етапом розвитку синтетичних опіоїдів і дослідження взаємозв'язку між хімічною структурою та фармакологічною активністю.

Ось тут відбувається принципова зміна.

Морфін: рослина → молекула.

Фентаніл: поставлене завдання → хімічна структура → синтетична молекула → фармакологічна дія.

Людина вже не просто знаходить лікарську силу в природі.

Вона починає проектувати молекулу, здатну взаємодіяти з певною біологічною системою.

Це один із найважливіших переходів в історії сучасної фармації.

12. Трамадол: коли одна молекула використовує кілька шляхів

Трамадол демонструє ще складніший рівень фармакологічного мислення.

Це синтетичний аналгетик з опіоїдною активністю, який одночасно впливає на моноамінергічні системи — зокрема на зворотне захоплення серотоніну та норадреналіну. Його активний метаболіт M1 має більшу спорідненість до μ-опіоїдних рецепторів, ніж вихідна молекула.

Тому трамадол називають атиповим опіоїдом.

І тут фармакологічне питання стає ще складнішим:

не просто «яка молекула зменшує біль?»,

а «якими різними шляхами можна модулювати больову систему?»

Це вже фармакологія механізмів.

13. Чотири етапи — одна історія

Якщо поставити чотири речовини поруч, отримаємо майже символічну історію розвитку фармації.

Речовина	Походження	Що вона символізує
Опій	природний комплекс маку	сила природи
Морфін	виділена з опію молекула	відкриття активної субстанції
Фентаніл	синтетична молекула	конструювання фармакологічної властивості
Трамадол	синтетична молекула з комбінованою дією	фармакологія механізмів

Це вже не просто історія наркотиків.

Це історія переходу від природної сировини до молекулярного дизайну лікарського засобу.

14. Від «сили речовини» до «точки взаємодії»

І тут ми підходимо до головного.

У давнину людина питала: Що це за рослина?

Пізніше: Яка речовина в ній діє?

Потім: Як отримати цю речовину чистою?

Далі: Чи можемо ми синтезувати її?

А сучасна фармакологія запитує: З якою конкретною структурою організму взаємодіє ця молекула?

Рецептор. Фермент. Іонний канал. Транспортер. Мембрана. Сигнальний шлях. Клітина. Тканина. Організм.

Це вже принципово новий рівень пізнання.

15. І тут фармація несподівано повертається до алхімії

Алхімія хотіла знайти essentia — сутність.

Сучасна фармація шукає active pharmaceutical ingredient — активну фармацевтичну субстанцію.

Алхімік намагався змінити властивості речовини.

Хімік синтезує нові молекули.

Алхімік шукав приховану силу.

Фармаколог шукає біологічну мішень.

Тому можна сказати:

І це, можливо, одна з найцікавіших ідей в історії фармацевтичної науки.

Висновок

Історія наркотичних речовин — це історія не тільки про речовини, здатні викликати залежність.

Це історія людського пізнання.

Від маку — до опію.

Від опію — до морфіну.

Від морфіну — до синтетичних опіоїдів.

Від синтетичних молекул — до дослідження рецепторів.

Від рецепторів — до молекулярного дизайну.

Шлях можна описати однією формулою:

Але на цьому шлях не закінчується.

Наступний крок фармації — зрозуміти не просто яка молекула діє, а чому саме ця молекула діє на конкретну людину саме так.

І тут фармакологія зустрічається з фармакогенетикою, молекулярною біологією та персоналізованою медициною.

Тому історію наркотичних речовин можна прочитати як історію поступового наближення людини до однієї фундаментальної загадки:

що саме відбувається в ту мить, коли молекула зустрічається з живим організмом?

Можливо, саме там — між молекулою і живою клітиною — знаходиться справжня «точка» сучасної фармації.

І якщо алхімік колись шукав еліксир, здатний змінити людину, то сучасний фармацевтичний науковець шукає вже не магічний еліксир.

Він шукає точну молекулу, точну мішень, точну взаємодію і точну терапевтичну відповідь.

Саме так алхімія поступово стала фармацією.

В асортименті аптечної мережі «Гармонія-2000»

Наведені нижче лікарські засоби відпускаються виключно за електронним рецептом лікаря. Перехід за посиланням відкриває сторінку з інформацією про препарат; придбати його без рецепта неможливо. Наявність уточнюйте у фармацевта.

Що таке передозування опіоїдами

Термін «передозування опіоїдами» означає погіршення фізичного та психічного здоров'я, що становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини і виникає внаслідок використання опіоїдів.

Допомога постраждалим може надаватися членами їх сімей, соціальними працівниками, особами, які стали свідками передозування опіоїдами або його наслідків, іншими особами.

Дії, які необхідно виконати під час надання домедичної допомоги постраждалим

1. переконатися у відсутності небезпеки для себе, оточення та постраждалого;
2. провести огляд постраждалого, визначити, притомний чи непритомний;
3. викликати бригаду екстреної медичної допомоги;
4. за потреби, зафіксувати постраждалого у стабільному положенні;
5. якщо постраждалий непритомний, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів; за наявності блювання, судом або порушеного дихання повернути постраждалого на бік та за потреби очистити дихальні шляхи від блювотних мас або сторонніх тіл;
6. перевірити наявність дихання за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати» (наявність дихання визначати протягом 10 с). Якщо виникли сумніви щодо наявності дихання, вважати, що його немає, та розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
7. установити, чи є постраждалий особою з підвищеним ризиком передозування опіоїдами;

Перелік осіб з підвищеним ризиком передозування опіоїдами

Особами з підвищеним ризиком передозування опіоїдами є:

• особи, які залежні від опіоїдів, зокрема ті, що мають досвід передозування та/або знижену толерантність (після детоксикації, звільнення від ув'язнення, припинення лікування);
• особи, які застосовують опіоїди за призначенням, зокрема у підвищених дозах;
• особи, які застосовують опіоїди в комбінації зі снодійними та седативними речовинами;
• особи, які застосовують опіоїди та мають інші тяжкі захворювання (вірус імунодефіциту людини, захворювання печінки або легень, депресія);
• особи, які вживають наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, особливо при першому їх використанні;
• особи, які спільно проживають з особами, залежними від опіоїдів;

8. за можливості уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;
9. установити, чи є в особи ознаки, які вказують на передозування опіоїдами.

Ознаки, які свідчать про передозування опіоїдами

• ускладнене/пригнічене дихання (дихання менш як 10–12 вдихів за хвилину) або зупинка дихання;
• ослаблення або зникнення пульсу;
• зниження рівня або втрата свідомості;
• суттєве звуження очної зіниці (діаметр менш ніж 2 мм);
• бліді шкірні покриви, ціаноз губ та кінчиків пальців.

10. у разі виявлення зазначених вище ознак в осіб з підвищеним ризиком передозування опіоїдами застосовується антидот (налоксон).

Особи, які надають постраждалим необхідну допомогу, можуть вводити антидот (налоксон) у дозі від 0,4 до 2 мг внутрішньом'язово при використанні ін'єкційної форми або 2 мг в носову порожнину при використанні інтраназальної форми (розпилювання 1 мл антидоту (налоксону) у дозі 1 мг/мл у кожну ніздрю). Оптимальним методом введення антидоту (налоксону) особами, які не є медичними працівниками, є інтраназальне введення (у порожнину носа без порушення цілісності шкірних покривів) для розпилення на слизову оболонку. У разі використання розчину для ін'єкцій внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити у зовнішню поверхню плеча або стегна;

11. після введення антидоту (налоксону) продовжувати проводити серцево-легеневу реанімацію до відновлення самостійного дихання або прибуття медичних працівників;
12. якщо дихання та свідомість не відновилися протягом 3–5 хв, повторно ввести антидот (налоксон);
13. забезпечити постійне спостереження за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

історія фармації, морфін, опій, опіоїди, алхімія, фармакологія